Блог Бондаренко Світлани

Виступ на засідання педагогічної ради

Академічна доброчесність учасників

освітнього процесу в умовах дистанційного навчання

Останні роки виявилися особливими і дуже непростими для усіх закладів освіти. Адже через поширення COVID-19, початку бойових дій в Україні було прийнято рішення про запровадження заходів, які, в свою чергу, передбачали переведення освітніх закладів на дистанційну форму навчання. Усе це виявилося неабияким викликом для учасників освітнього процесу. Адже усі опинилися у нових і незвичних умовах, коли, з одного боку, вчитель, використовуючи цифрові технології, був змушений навчитися подавати і пояснювати навчальний матеріал віддалено і, з іншого боку, учень, який повинен був адаптуватися до дистанційних інструментів і методів навчання та самоорганізуватися. Водночас стало зрозумілим, що «стрімке запровадження елементів дистанційного й онлайн-навчання у зв’язку із ізоляцією людей порушує проблему зростання академічної нечесності».

Відкривши розширений глосарій термінів та понять ст. 42 “Академічна

доброчесність” Закону України “Про освіту” (від 5 вересня 2017 р.), ми чітко

можемо для себе з’ясувати і закарбувати у пам’яті інформацію, що викладено на 19 сторінках. Що ж на сьогодні вкладається в поняття академічна доброчесність -це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають

керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та

провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень)

На перший погляд все ніби то просто і не складно, дев’ять вимог які чітко описані та сформульовані для двох сторін: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники з однієї сторони і здобувач освіти з іншої.

Задля стабілізації ситуації в Україні відбулося інформування і працівників освітніх закладів, і населення, метою якого стало допомогти підтримати чесність дистанційного навчання. Проте і надалі ця тема залишається актуальною.

Для учнівства виникає можливість списування, для вчительства постає проблема справедливого оцінювання. Розраховувати на високий рівень академічної доброчесності можуть ті шкільні спільноти, які культивували її постійно під час очного навчання, де була вибудована довіра між учасниками освітнього процесу.

Проте ми маємо розуміти, що ми всі опинилися у новій, незвичній, дуже незатишній для нас ситуації, отже, головне сьогодні, зокрема й в освіті, — зберегти спокій і допомогти одне одному знизити рівень тривожності. Пам’ятаймо , що освіта належить до стресових видів людської діяльності. Підготовка до дистанційних занять, а в «терміновому» порядку й поготів, вимагає суттєво більших зусиль вчителя, аніж традиційні способи освіти. Рівень самоорганізованості учнів, які опинилися у незвичних для них умовах, може бути суттєво гіршим за звичайний. Учням також знадобиться навчитися застосуванню нових інструментів онлайн-освіти та краще опанувати прийоми самоосвіти. Учні і вчителі у новій ситуації проводять значно більше часу перед комп’ютером, що не є легким дозвіллям. Це час «різкої зміни підходів до навчання ». Тому згадаймо народну мудрість, на яку має спиратися навчання у поточних умовах: КРАЩЕ МЕНШЕ, ТА КРАЩЕ.

Що це означає? Навчальний матеріал довелося скорочувати.Це нормально! Не намагайтеся зберегти повний обсяг матеріалу з вашого предмету. Натомість позначте для себе ключове, центральне й зосередьтеся на тому, щоб допомогти учням більш глибоко опрацювати вужче коло питань. Ближче до кінця семестру відповідно скоротить обсяг матеріалу, що виноситься на підсумковий контроль.

Але найголовніша профілактика списування- розумна помірність навантаження. Часто діти списують через надмірну кількість завдань., особливо якщо вправи затеоретизовані й одноманітні. Учителям, особливо під час дистанційного навчання, коли учні значну кількість матеріалу опановують самостійно, варто чітко вимірювати і прогнозувати час, який знадобиться дітям на виконання завдань.

Водночас певні педагогічні прийоми можуть спонукати дітей чесно й самостійно виконувати завдання, якщо вчитель:

-заохочуватиме й хвалитиме дітей, коли бачить, що робота виконана самостійно, хоч і не ідеально;

-даватиме робочі завдання, де рівень складності наростає від елементарного до дуже складного (якщо дитина виконала завдання лише до половини, вчитель дякуватиме за зроблену роботу і пояснить складніший матеріал додатково);

-даватиме індивідуальні завдання кожному хоча б раз на кілька тижнів, можна вибірково;

-даватиме завдання, які передбачають власні міркування та висловлення власної думки дитини, а не вибір з готових відповідей.

Ще однією важливою проблемою дистанційного навчання стала необ’єктивність оцінювання. Але тут уже скоріше вчитель став заручником ситуації. Адже учні отримали вільний доступ до цифрових технологій, веб-ресурсів тощо, використання яких проконтролювати або заборонити неможливо. Відтак спостерігається тотальна несамостійність виконання домашніх завдань або використання допоміжних ресурсів під час проведення поточного чи підсумкового контролю. Під час проведення занять учні використовують вимкнену камеру або вимкнений звук, нарікання на неякісний звуковий сигнал тощо задля того, аби уникнути відповіді або виграти час для дошукування правильної відповіді в інтернеті.

Окрім того, помічено, що ті учні, які виконували тести з першої спроби і самостійно, могли отримувати нижчі результати, ніж ті, що виконували тести з різних гаджетів під чужими іменами або вдавалися до інших хитрощів.

Отож, в умовах дистанційного навчання загострилася проблема академічної нечесності, головними проявами якої стали обман, безвідповідальність щодо своїх обов’язків, несамостійність виконання завдань, необ’єктивність оцінювання тощо. Основними причинами більшості цих порушень є низька самосвідомість. Отже під час дистанційного навчання стало ще більше очевидним, що академічна доброчесність – це невід’ємна частина виховного процесу. Адже в нових умовах особа залишилася сам на сам зі своїми чеснотами, морально-етичними цінностями. В більшості випадків саме від конкретної особи і її внутрішніх переконань залежить , чи вдаватися до обману, хитрощів чи інших порушень академічної доброчесності. І щоб дистанційне навчання не зруйнувало освіту, уже зараз потрібно зосередитись на вихованні поваги до академічних чеснот, починаючи від молодших школярів, а то й ще раніше.

Першим кроком має бути проведення просвітницької діяльності у школах та серед освітніх управлінців. Учням, вчителям, керівникам шкіл та управлінь освітою необхідно розповідати про існування такого явища, його види та відповідальність. Оскільки саме учні – те покоління, яке згодом формуватиме майбутнє нашої країни, – саме в них насамперед потрібно закладати цінності доброчесної поведінки.

І наголошувати учням, що вимоги етичного кодексу нашого ліцею й академічної доброчесності нікуди не зникають через запровадження дистанційних методів навчання. Дотримання цінностей доброчесності(повага, довіра, справедливість, відповідальність, чесність, мужність)-особливо важливе в часи складних подій і викликів. Головне для вчителя зараз-підтримати учнів, а для адміністрації- підтримати і учнів, і вчителів.

Але найважливіше те, що про академічну доброчесність важливо не просто говорити, а й учитися жити доброчесно на практиці та виховувати в собі сміливість відстоювати своє право на справедливе доброчесне освітнє середовище.

Використані інтернетресурси;

n https://www.iiasc.org/wp-content/uploads/2020/10/iiasc_academic_integrity_09_2020.pdf